Планета Земля не лише є нашою домівкою - наразі це єдине відоме місце у Всесвіті, де існує розумне життя. Щороку ми дізнаємося щось нове про Землю, проте досі не розгадали всіх її таємниць. Наблизитись до кращого пізнання дивовижного світу, що нас оточує, допоможе книга "100 фактів про планету Земля", яку бібліотека отримала за Програмою поповнення бібліотечних фондів від Українського інституту книги. А зараз пропонуємо зіграти у гру-вікторину «Правда чи брехня», яку ми створили на основі цікавих фактів, представлених у виданні. Вам потрібно визначити: вказаний факт є правдою чи вигадкою. А більш детальну інформацію шукайте на сторінках книги.

Незвичайна дата присвячена не тільки всім пернатим білого кольору. Насамперед ініціатори прагнули звернути увагу людей на птахів, які оточують нас щодня і часто потребують допомоги й елементарної уваги. Тому неспроста свято відзначають взимку, коли настають морозні дні й випадає багато снігу. Адже птахи, що залишилися на зимівлю, перебувають у непростих умовах. А зима та сніг робить усіх без винятку білими. Цим святом організатори намагалися донести думку, що не варто проходити повз. Озирніться, і ви побачите безліч птахів, яким зараз холодно і голодно. Процес травлення у пернатих відбувається швидко й енергійно, тому вони постійно потребують їжі. Приміром, в сувору зиму без підгодівлі може загинути до 80-90% синиць. Найбільш вразливими взимку стають дрібні садові птахи. Від людини дуже залежні сизі голуби, хатні горобці, міські крижні. За більш-менш сприятливих умов синиці, повзики, дятли, зеленяки, сойки виживуть і без нашої допомоги, але із задоволенням поласують «гостинцями». Є пернаті, які здебільшого оминають годівниці, здобуваючи корм самостійно. Це снігурі, чикотні, омелюхи, щиглики, вівсянки, чижі та чечітки, підкоришники, золотомушки. Якщо ви вирішили підтримати пернатих, ознайомтеся з важливими правилами грамотної підгодівлі, які будуть цікаві й тим, хто вже займається цією важливою справою. Починати підгодівлю варто при перших стабільних морозах близько -10 градусів, наявності постійного глибокого снігового покриву чи з появою на гілках, землі та стовбурах ожеледі. Інакше птах звикне до штучних кормів, і його життєво важлива навичка добування їжі знизиться або й геть щезне. Підгодівля обов’язково має бути систематичною. Птахи будуть чекати на корм в одному й тому ж місці, втрачаючи час і сили, які могли б спрямувати на пошук їжі деінде. Ваша забудькуватість може призвести до їх загибелі. Якщо почали підгодовувати – не кидайте цю справу аж до весни. У другій половині зими, коли більшість зимових ягід та плодів з’їдені або зіпсовані, додаткова підгодівля особливо важлива для виживання птахів. Уникайте одноманітності в кормах. В природі у птахів більш різноманітний раціон, ніж у годівниці. Тому одноманітний корм може призвести до хвороб. Підтримуйте годівницю в охайному вигляді. Хоча б раз на місяць очищуйте її від сміття й мийте легким мильним розчином. Розміщуйте годівниці або розкладайте корм так, щоб у птахів був гарний огляд території. Бажано, щоб поряд росли великі кущі або чагарники, де птахи зможуть швидко сховатися. Краще вивісити декілька різних годівниць, де могли б живитися різні види птахів, наприклад: великі й малі, мирні й агресивні. Водоплавних птахів варто годувати тільки з настанням сильних морозів, особливо коли повністю замерзають водойми. Якщо почати годувати перелітних птахів за погожої погоди, вони можуть вирішити, що корму вистачить надовго і залишаться зимувати. До речі, якщо у вас немає годівниці, можете насипати корм прямо на сніг. Але пильнуйте, щоб туди не внадились коти та інші хижаки. До такого імпровізованого «столу» теж злітатимуться птахи, хоча дятлів і повзиків там не побачиш – вони більше полюбляють підвішені годівнички. І не засмучуйтесь, якщо птахи не з’являються на вашій годівничці одразу. Їм потрібен деякий час, аби знайти та запам’ятати нове місце годівлі. Чим суворіші будуть природні умови, тим швидше до «їдальні» завітають перші гості. В інтернеті ви можете знайти багато ідей виготовлення різних годівничок. Ми натомість пропонуємо тематичну добірку статей з періодики, де також міститься цікава інформація, практичні поради й майстер-класи для дітей. Завдяки цим матеріалам ви зможете спільно з малюком створити чудову годівничку і приєднатися до важливої справи – збереження природи. Апельсини на осині // Розумашки. - 2019. - № 1. - С. 20-21. Майстер-клас з виготовлення екологічної годівниці з апельсинової шкірки. Частування для птахів // Розумашки. - 2020. - № 2. - С. 21. Запропоновану в матеріалі годівницю зможе виготовити кожен охочий. Маркова, Світлана. Як зробити годівницю разом із дітьми : мамам на замітку / С. Маркова // Зростаємо разом. - 2015. - № 11. - С. 12-13. Ніщо так не об’єднує, як спільна справа. Пропонуємо всією сім’єю попрацювати над створенням годівниць із картону й пластикових пляшок. Рятівник : велика екологічна гра : допоможіть нам! : [підгодовування птахів взимку] / худож. Н. Анікіна // Барвінок. - 2014. - № 1. - С. 10-11. Самостійно виготовляємо годівниці, читаємо про птахів і вирушаємо в екологічну експедицію.

Як можна не любити дерева? Їхня тінь рятує нас від палючого сонця. Вони дають нам їжу. Ми використовуємо їх як будівельний матеріал і рятуємося ними від холоду. Вони виділяють кисень, без якого жодна жива істота не може існувати. Дехто любить усі дерева, інші мають своїх улюбленців: дуб, березу, липу, клен тощо. У важливість дерев вірили кельтські жерці – друїди. Вони навіть створили гороскоп, за яким можна визначити своє дерево-покровителя. Якщо раптом ви не любите дерева, пропонуємо ознайомитися з п’ятіркою причин, які змусять вас переглянути своє ставлення до них. 1. Підтримують чистоту в наших будинках Висаджені біля доріг дерева на 50% зменшують вміст твердих частинок у повітрі (за них «подякуємо» автомобілям). Завдяки цьому люди, які вимушені жити поблизу автомагістралей, дихають чистішим повітрям. 2. Зменшують стрес Офісні співробітники, які протягом дня можуть споглядати дерева за вікном, менш вразливі перед стресами й отримують більше задоволення від роботи. 3. Охолоджують міста Дерева знижують температуру повітря на 12° С. Одне велике дерево здатне за добу «прогнати» через себе 370 л води, викачуючи її з землі та зволожуючи повітря. 4. Дерева – «соціальні» істоти Ви чули щось про Wood-Wide Web? Так називається комунікаційна підземна мережа рослин – щось на кшталт нашого інтернету. Тільки дерева спілкуються між собою, іншими рослинами і навіть грибами, посилаючи електричні сигнали за допомогою кореневих систем. Дерева можуть рахувати, допомагати хворим сусідам, попереджати про небезпеку. Бувало, що вони підтримували життя в пеньках давно зрубаних товаришів, живлячи їх розчином цукру. 5. Борються зі злочинністю і вандалізмом Американські вчені підрахували, якщо збільшити рівень озеленення населеного пункту на 10%, то рівень злочинності знизиться на 12%. А все через те, що люди, які живуть у «зелених» містах менше схильні до актів вандалізму і забруднення території, ніж ті, що мешкають у «кам’яних» джунглях. Радимо почитати Міхаліцина, Катерина. Хто росте у лісі [Текст] / К. Міхаліцина; худож.-оформ. О. Були. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. - 41 с. : іл. За допомогою книги дитина навчиться розрізняти дерева за листям, а шишки – за формою, познайомиться з мешканцями лісу. Малюк зможе перевірити свою уважність та спробувати відшукати клопа-козачка, якого художниця заховала у своїх ілюстраціях, а також створить саморобки з природних матеріалів. Траїні, Агостіно. Як народився пан Дерево [Текст] / А. Траїні; пер. з італ. Г. П. Кирієнко. - Харків : Ранок, 2019. - 31 с. : іл. - (Світ пана Водиці). Разом із маленьким Хлопчиком та його другом Гусаком малята поринуть у чарівний сон, в якому зустрінуть пана Дерево. Він розповість їм історію свого життя: як він був маленькою насінинкою, мандрував завдяки лісовим звірятам, засинав восени і зимував під захистом пана Водиці. Білостоцький, І. А. Нечутна розмова дерев та грибів [Текст] : біологія / І. А. Білостоцький // Країна знань. - 2019. - № 9-10. - C. 26-28. Германович, Ольга. Дерево-ліс [Текст] : чудеса природи : дерева-баньяни, що утворюють повітряні корені-стовпи / О. Германович // Колосок. - 2016. - № 2. - С. 24-29. Майданюк, Аніта. Про що повідають дерева... [Текст] : літературна студія / А. Майданюк; мал. Л. Горошко // Джміль. - 2014. - № 5. - С. 3-7.

Цієї суботи кажани відзначають своє свято – Bat Appreciation Day, що дослівно перекладається, як «День вдячності кажанам». Попри те, що ці дивовижні тварини здавна живуть поряд з людиною і дуже широко представлені в європейській культурі, для нас вони лишаються загадкою. Зоологи досі б’ються над питанням, як виникли сучасні кажани, як навчилися літати і застосовувати ехолокацію. Походження та історія їх еволюції – ще більша загадка. Усім відомо, що кажани сплять, повиснувши вниз головою. Дослідникам вдалося з’ясувати причини такої поведінки: це положення дозволяє кажанам миттєво злетіти – потрібно лише розтиснути лапи. Таким чином витрачається менше енергії і економиться час, що може бути дуже важливим в разі небезпеки. А ось на питання, чому при тривалому положенні вниз головою в кажанів не стається крововилив у мозок, в науковців досі немає точної відповіді. Інтригує зоологів і дивовижна живучість кажанів. Вражаюче, але ці маленькі тваринки живуть щонайменше до 40 років. В ході досліджень у них знайшли якийсь загадковий ген, що, можливо, відповідає за довголіття. Втім це лише припущення, адже роль цього гена досі остаточно невідома. Кажани ведуть нічний або сутінковий спосіб життя. Вдень вони ховаються в печерах, шахтах, дуплах дерев, у гіллі й навіть під гніздами птахів. Як правило, тварини об’єднуються в невеликі колонії – до декількох десятків особин. Але трапляються зграї набагато більші: рекордною вважається колонія бразильських складчатогубів, що може похвалитися наявністю 20 мільйонів особин. Втім існують кажани, які віддають перевагу усамітненню. Якщо в нашій культурі кажани пов’язані з вампірами та іншою нечистю, то китайці навпаки вважають їх символом гармонії та щастя. Попри моторошну зовнішність деяких видів, ці тварини є миролюбивими й безпечними і кусати можуть хіба що для самозахисту. Винятком є кажан-вампір, та, на щастя, цей вид мешкає виключно в Південній Америці. А ось ворогів у кажанів набагато більше: хижі птахи, змії, куниця та ласка. Проте найбільшу загрозу цим тваринам несе людина – використання хімікатів у рослинництві значно скоротило чисельність кажанів. Багато видів перебувають на межі вимирання і вже занесені в Червону книгу. Натомість користь від кажанів значно більша, недарма їх вважають біологічними санітарами: вони знищують багато комах-переносників хвороб та поїдають шкідників саду; харчуючись нектаром, сприяють запиленню рослин; послід деяких кажанів використовують як добриво; завдяки їм науковці можуть вивчати такі явища, як ультразвук та ехолокацію. Радимо прочитати: Матюшкіна, Катя. Тріксі-Фіксі та привид лялькового театру [Текст] / К. Матюшкіна; пер. з рос. Н. Кир'ян; худож. К. Матюшкіна, К. Оковитая. - Київ : Рідна мова, 2016. - 79 с. : іл. - (Зоряні лялечки). Лялечки Тріксі-Фіксі живуть в іграшковому Зоряному місті. У них багато друзів: принци, чарівниця світла Кристалонька, добрі дракони і навіть колишня зла чаклунка Злючка зі своїм нелетючим кажанчиком Беркицькою. Разом вони беруться за складну справу – розчаклувати театр і здолати привида, що там мешкає. Книга сподобається дівчаткам молодшого та середнього шкільного віку. Кілька статей з дитячих журналів ближче познайомлять вас із «володарями ночі». Ви дізнаєтесь чимало цікавого про те, як вони живуть, харчуються, розмножаються і піклуються про потомство, виживають в екстремальних умовах тощо. Ця інформація допоможе перебороти страх перед кажанами та підкаже, що робити, коли бачимо крилату тваринку, яка потрапила в біду. Володарі мороку [Текст] : екоосвіта / рубрику створено за підтримки Всесвітнього фонду природи (WWF) в Україні; худож. О. Гаврищук // Пізнайко від 6. - 2018. - № 10. - С. 18-19. Загадкові «крилаті» миші [Текст] : у світі природи // Позакласний час. - 2015. - № 1. - Творча скарбничка. - 2015. - Вип. 3. - С. 22. У темряві [Текст] // Розумашки. - 2019. - № 10. - С. 15-17. Як кажан зиму обдурив [Текст] // Розумашки. - 2019. - № 10. - С. 18-19.

2 липня 1947 року в Розуеллі (США) зазнав аварії корабель космічних прибульців. Наразі це найвідоміший і найбільш докладно описаний випадок падіння невпізнаного літаючого об’єкта на Землю. Спецслужби США засекретили всі матеріали цієї справи, тому зараз складно підтвердити або спростувати наявну інформацію. Проте саме з «Розвельського інциденту» (Roswell UFO Incident) почалася історія уфології. І зараз на початку липня в Розвеллі відбувається фестиваль НЛО, куди щороку з’їжджаються сотні тисяч людей, які вірять в існування позаземних цивілізацій. Учасники проводять семінари, лекції, влаштовують спеціальні експозиції та навіть костюмований парад «інопланетян». І хоча уфологію вважають псевдонаукою, у світі існують цілком професійні уфологічні центри. Вони займаються пошуком ознак існування позаземних цивілізацій і дослідженням вже відомих свідчень очевидців. Натомість скептично налаштовані астрономи продовжують стверджувати, що НЛО не існує. Втім точно можна сказати тільки одне: людству поки не вдалося ні підтвердити, ні спростувати теорію про існування інопланетян. Цікаві факти про НЛО
Термін «літаюча тарілка» виник того ж 1947 року. Його ввів у вжиток бізнесмен Кеннет Арнольд – саме так він назвав 9 невпізнаних об’єктів, що рухалися в небі над Каскадними горами (США), які чоловік помітив під час польоту на власному літаку. Новина про це швидко поширилася по всьому світу, після чого люди почали в буквальному сенсі шукати контакт з інопланетянами.
Аномалії Бермудського «трикутника» уфологи теж приписують прибульцям. Вони переконані, що під водою може існувати інопланетна постійна база, яку ті часто відвідують. Цим пояснюють загадкові зникнення кораблів і літаків, які досі не вдалося знайти. У вивченні НЛО існує напрям, більш відомий як палеоуфологія. Його представники вважають, що в далекому минулому прибульці часто відвідували нашу планету. Цю теорію науковці підкріплюють різними археологічними знахідками й архітектурними пам’ятками давніх міст. Одним з тих, хто припускав можливість палеоконтакту, був «батько радянської космонавтики» Костянтин Ціолковський. Розповіді про викрадення людей прибульцями з’являються регулярно, тож цими фантастичними історіями вже нікого не здивуєш. А ось той факт, що контакт з інопланетянами був у самого Наполеона Бонапарта, відомий не всім. Дійсно, його сучасники розповідали, що 1780 року він і справді на деякий час невідь-куди зник, а після повернення розповідав, що його викрали дивні людці. Друзі зауважили разючі зміни в поведінці Наполеона. Подейкують, що якраз після цього у нього виник талант полководця. Після смерті Бонапарта в його черепі було виявлено металевий предмет, який уфологи вважають інопланетним чипом. Радимо почитати: Аллен, Джуді. Світ незбагненного [Текст] : повна ілюстр. енцикл. / Дж. Аллен; пер. Р. Фещенко. - Київ : Країна Мрій, 2007. - 143 с. : іл., фотогр. На сторінках книжки вас чекає зустріч із прибульцями, чудовиськами, персонажами древніх легенд. Тут дізнаєтесь про речі, яким у давнину приписували містичне значення. Цікаві історії та оригінальні малюнки нікого не залишать байдужими. Антипович, Юрій. Зоряні птиці галактик [Текст] / Ю. Антипович. – Полтава : Верстка, 2006. – 171 с. Полтавський журналіст Юрій Антипович у своїй книзі зібрав цікаві свідчення про зустрічі з прибульцями, фантастичні подорожі на борту НЛО, контакти з людськими душами, а також подорожі так званим астральним світом. Антипович, Юрій. Феномени [Текст] : У світах реальному і паралельних / Ю. Антипович. - Полтава : Верстка, 2007. - 239 с. У книзі йдеться про НЛО і прибульців, таємниці снів, феномени яснобачення й полтергейсту. Окремий розділ присвячений особистостям, що овіяні містикою: І. Франку, Д. Давіташвілі, В.Мессінгу, В. Лакоті, Вергілію. Бонь, Наталія. НЛО за селом [Текст] / Н. Бонь; іл. О. Продана. - Харків : Ранок, 2020. - 148 с. : іл. Весела й динамічна історія про невпізнані літаючі об’єкти, які приземляються там, де їх не мають побачити. І звичайно, роблять вони це вночі. Проте якщо НЛО вирішило здійснити посадку за селом Біленьким, таємниця навряд чи залишиться таємницею. Інопланетні прибульці вирішили завоювати Землю, але в нашої планети є відважні захисники. Матюшкіна, Катя. Кіт да Вінчі. Навала прибульців [Текст] : повість-казка / К. Матюшкіна; пер. з рос. О. Думанської. - Київ : Рідна мова, 2017. - 207 с. : іл. - (Прикольний детектив). У продовження серії «прикольних детективів» біде не тільки прикольна та заплутана історія, а ще й космічна. Читайте про НЛО, політ на Місяць, мобільні та летючі будинки Гори геніїв, про другу любов Пімпочки та багато-багато іншого – неймовірного та страшенно цікавого. Таємниці всесвіту [Текст] / автор-упоряд. В. П. Товстий. - Харків : Промінь, 2005. - 64 с. : іл. Книга допоможе розширити кругозір дитини, розвинути в неї допитливість і бажання отримати відповіді на загадки Всесвіту. Хромова, Аня. Космічні агенти проти Сирного Монстра [Текст] / А. Хромова; іл. М. Шутурми. - Харків : Ранок, 2019. - 51 с. : іл. Вітя Мальченюк, а насправді таємний агент Йотан Йотог, живе на Землі, ходить у другий клас і має підготувати плацдарм для висадки прибульців. Під час чергового сеансу зв’язку з керівництвом Йотан отримує секретне завдання, проте не встигає його виконати. Тепер над нашою планетою нависає страшна загроза, адже на Землю висадився Сирний Монстр.

Одне з найдавніших свят, якому вже більше двох тисяч років. Було започатковано ще у Стародавньому Римі. В цей день містяни будили сплячих їжаків і спостерігали за їхньою поведінкою, а відтак робили прогнози щодо погоди. Після падіння Римської імперії традиція продовжила своє існування в деяких європейських державах. Прижилася вона і в США, але там їжака замінив бабак – зважаючи на велику їх чисельність на території країни. Втім їжачок – це не тільки кілька тисяч голок, потішна мордочка й рожевий животик. Їжак є героєм міфології різних народів. У Стародавньому Єгипті тварина уособлювала змієборця: в образі їжака бог сонця Ра боровся зі злим змієм-демоном Апопом. Голки тварини єгиптяни порівнювали з променями сонця. А богиню-праматір – покровительку жінок і материнства – завжди зображали з головою їжака. В Індії тваринка також стала символом бога сонця Сур’ї, якого іноді зображали у вигляді їжака, що летить. Македонці вірили, що їжак врятував землю від всесвітньої пожежі. Легенда розповідає, як одного разу Сонце надумало одружитися: сіло на ослицю і поїхало шукати собі наречену. Про це дізнався їжак. Він вийшов на дорогу й загородив шлях ослиці. Їжак пояснив Сонцю, що коли воно одружиться, у нього народиться багато дітей. Від їхнього полум’я згорить усе живе на землі. Подумало Сонце над словами їжака і передумало одружуватися. На Кавказі від їжака люди дізналися, як збирати врожай залізним серпом. А в іранській міфології їжаку вдалося поспілкуватися із самим Соломоном: саме він порадив цареві пити воду безсмертя. Болгари ж вважали, що їжак такий мудрий, бо дуже довго живе на світі. Своє життя і молодість підтримує за допомогою молодильної трави, секрет якої знає тільки він один. А переказ Полісся говорить про те, що їжаку відома таємниця «розрив-трави», яка може зламати будь-який замок чи засов. Згідно зі слов’янською міфологією, їжак настільки мудрий, що навіть Бог, створюючи землю, прислухався до його порад. Наші пращури вірили, що їжак легко долає нечисть за допомогою своїх колючок. Тому й підгодовували тваринку: доки їжак мешкає поблизу, нечиста сила не поткнеться на подвір’я. Хоча водночас із таким шанобливим ставленням існує повір’я, що тваринку породив сам чорт: нечистий сидів на пеньку й вичісував свою шкуру, а волосся кидав на землю – згодом воно перетворилося в їжака. Можна тільки дивуватися, як це маленьке створіння пристосоване до життя, як спритно уміє боротися зі своїми ворогами й оминати небезпеку, і найголовніше – як допомагає людям, нічого не просячи взамін. Ну хіба що мисочку теплого молочка. Радимо почитати: Валькер, Ян. Їжачок Пуф шукає нову родину / Я. Валькер; пер. з фр. С. Колесник; іл. М. Рігоді. - Харків : Віват : Pelican, 2016. - 31 с. : іл. - (Маленьке диво). Їжачок Пуф має все, що потрібно для щастя: затишний будинок, люблячих батьків, приязних сусідів і вірних друзів. Але він все одно знаходить причину для скарг. І якось уранці він вирушає на пошуки ідеальної родини. Чи вдасться йому знайти щастя? Коробкова, Наталя Василівна. Будинок для їжачка [Текст] = A House for Hedgehog / Н. В. Коробкова; іл. А. Кючюкова, К. О. Вашкулат. - Київ : Арій, 2017. - 48 с. : іл. - (Читаю англійською). Текст оповідання супроводжується вправами, за допомогою яких можна перевірити розуміння тексту, відпрацювати та закріпити лексичні навички й граматичні конструкції, сприяти розвитку мовленнєвих навичок і творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку. Потапенко, Олексій. Пан Їжак [Текст] / О. Потапенко; худож. О. Мельникова. – Харків : Ранок, 2018. – 32 с. : іл. – (Зірки PRO…). Весела історія познайомить юних читачів із сімейством їжаків. З книги діти дізнаються, чому їжаки не носять на колючках яблука, скільки видів їжаків існує, де вони мешкають і що їдять, як спілкуються та ще багато-багато іншого! Прудник, Світлана Володимирівна. Як їжаки у вирій літали [Текст] : 3 - читаю самостійно: казка / С. В. Прудник; худож. Ж. Рудюк. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2015. - 32 с. : іл. - (Читання - це справді цікаво!). Книга допоможе розвинути фонематичне сприйняття, покращити артикуляцію, заохотити прагнення до самостійного читання, вдосконалити читацькі уміння й активізувати пізнавальні інтереси. Сольська, Єва. Їжачок і кленовий листок [Текст] / Є. Сольська; іл. К. Зотової. - Харків : Ранок, 2020. - 35 с. : іл. - (Зворушливі книжки). Ця історія про маленького їжачка Григорика. Він дуже любить солодке і маму з татом. А ще гратися з друзями. Та якось їжачок забув привітати маму з днем народження. І чим же тепер її потішити? Бажання знайти для мами найкращий подарунок приводить Григорика до неймовірного відкриття. Стус, Таня. Їжак Вільгельм / Т. Стус ; іл. А. Сарвіри. - Харків : Віват, 2016. - 31 с. : іл. - (Маленьке диво). Якщо про щось мрієш – це обов’язково здійсниться. І поряд опиняться ті, хто повірить у тебе й допоможе. Головне – залишатися собою. Історія маленького Вільгельма розповість про мрії, дружбу і те, що найважливіше: світло, доброта і власна неповторність. Хенніг, Дірк. Їжак Ігнат і У-ру-ру. І куди ми дістанемось? [Текст] : [пер. з нім.] / Д. Хенніг. - Харків : Ранок, 2017. - 27 с. : іл. Весела книга-квест про звіряток, які намагаються знайти свій дім. Пригоди їжачка та пінгвіна поєднуються з п’ятьма великими лабіринтами, де можна шукати вихід та інші цікавинки. Проходження лабіринтів розвиває просторове уявлення у дитини, а розповідь – додає позитивних вражень. Башта, Андрій-Тарас. П'ять тисяч голок : тварини: [їжаки] / А.-Т. Башта // Колосок. - 2017. - № 11. - С. 16-19. Верховень, Володимир. Має мову птах і звір, як не віриш - перевір! : балакучий Мотя : [про мову тварин] / В. Верховень // Барвінок. - 2019. - № 2. - С. 18-19. Горшкова, Ольга. Всім відомий їжачок : зоологія / О. Горшкова // Паросток. - 2019. - № 1. - С. 29-32. Заплотінська, Олена. Казка про їжачка : літературна сторінка / О. Заплотінська // Паросток. - 2020. - № 1. - С. 56-57. Кириченко, Олександр. "Весь колючками покритий з голови до ніг" / О. Кириченко // Юннат. - 2020. - № 6. - С. 3. Колючий клубочок // Золоте левеня. - 2020. - № 6. - С. 20-21. Комова, Олена. Колючий чомучка / О. Комова, А. Джанікян // Розумашки. - 2022. - № 1. - С. 2-5. Крижановська, Олена. Колюча сімейка : [їжачки] / О. Крижановська // Колосок. - 2013. - № 11. - С. 22-23. Кулик, Катерина. Їжачок у зубного лікаря : азбука здоров'я / К. Кулик // Ангелятко. - 2018. - № 2. - С. 2-3. Любарова, В. Цікавинки про їжака : клуб допитливих / В. Любарова // Джміль. - 2012. - № 2. - С. 28. Черемних, Наталія. Ідеальний воїн : знайомі незнайомці : [їжаки] / Н. Черемних // Колосок. - 2013. - № 3. - С. 26-31. Як Їжачок, ведмедик та поросятко до лісу по гриби ходили [Текст] // Веселі картинки. - 2021. - № 6. - С. 8-9.

Одне з найпопулярніших спортивних свят щороку відзначають у першу середу червня. Вперше захід відбувся у США в 2009 році. Ініціативу швидко підхопили інші країни, і з 2016 року до нього приєднуються тисячі людей по всьому світу. Це не дивно, адже навіть легка коротка пробіжка сприяє виробленню мозком цілого коктейлю «гормонів щастя». Тож популярна нині думка, що від депресії можна втекти ногами, має цілком раціональне пояснення. У кожного є своя причина, щоб почати бігати. Спробувавши, люди діляться на тих, хто каже: «Біг – не для мене», і тих, хто «підсідає» на пробіжки. Якщо ви належите до першої категорії, можливо, під час першого забігу ви припустилися якихось помилок і ваш організм «протестує». Біг, як і будь-який вид рухової активності вимагає певної підготовки та дотримання деяких правил. По-перше, неправильна постава під час бігу заважатиме вам дихати, і у м’язи потраплятиме менше кисню. Розправте плечі, відведіть їх назад та розслабте. Тримайте голову і шию прямо – дивіться вперед, а не під ноги. По-друге, розслабте руки і зігніть їх під прямим кутом – так ви уникнете додаткового навантаження на спину та плечі. Руки мають рухатися вперед і назад, а не поперек тіла. По-третє, бігати слід з нахиленим уперед корпусом, невеликими кроками та не піднімаючи занадто високо коліна. І насамкінець стежте за диханням: робіть глибокі ритмічні вдихи та видихи. Почніть з одного вдиху-видиху кожні два кроки, поступово збільшуючи інтервал. Ці чотири основні правила допоможуть вам полегшити заняття бігом. Більше інформації про техніку бігу можна дізнатися з книг та журналів, які ми пропонуємо почитати. Навіть якщо після цього біг не стане для вас «наркотиком», можливо, дійсно варто спробувати інший вид рухової діяльності. Адже будь-яке легке фізичне навантаження краще за лежання на дивані чи сидіння за комп’ютером. Головне, підходити до цієї справи з розумом: починайте з малих «доз», поступово збільшуючи навантаження; доберіть зручне взуття й одяг; пам’ятайте про розминку і заминку. Топ-5 міфів про біг 1. Заняття бігом можуть призвести до болю в колінах та проблем із суглобами. Частково це правда, адже біг може нашкодити, якщо у вас надмірна вага тіла. В цьому випадку віддайте перевагу ходьбі. Помірна та регулярна фізична активність, в тому числі й біг, має захисний ефект для суглобів: у бігунів-аматорів колінний остеоартрит розвивається втричі рідше, ніж у людей, що ведуть малорухливий спосіб життя. 2. Чим легші кросівки, тим легше бігати. Різниця між товстою і тонкою підошвою для початківця невідчутна. А ось наявність високої п’яти й гарна посадка мають важливе значення. 3. На пробіжку взимку треба одягатися тепліше. Чим більше одягу, тим важче рухатися. Замість декількох светрів краще вдягніть термобілизну. Якщо почати тренуватися заздалегідь, то до зими ви встигнете загартуватися і точно не застудитеся. 4. Під час бігу треба дихати тільки носом. Корисніше поєднувати ротове і носове дихання – щоб отримувати більше кисню, охолоджувати себе й бігти довше. 5. Бігати небезпечно для серця. Правильно дібраний темп і навантаження під час бігу розвивають серце, збільшуючи його ударний обсяг, що навпаки допоможе попередити серцеві захворювання. Якщо вас все-одно турбує це питання, проконсультуйтеся з лікарем-кардіологом. Радимо почитати: Кешеля-Ісак, Олеся. Непосидючка, який любив бігати [Текст] / О. Кешеля-Ісак; іл. О. Дегтярьової. - Київ : Yakaboo Publishing, 2020. - 63 с. : іл. У книзі діти прочитають історію про хлопчика Тео, який обожнює бігати і невдовзі візьме участь в дитячому забігу. А ще дізнаються багато цікавого про харчування юних бігунів, про пульс і важливість його вимірювання, про марафони й дитячі забіги та участь у них. Знайдуть корисні поради, як вибрати зручні кросівки та спортивну форму. Біг для всіх / худож. Антон Демченко [Текст] // Пізнайко від 6. - 2015. - № 1. - С. 8-9. Знайомство з інформацією про біг у форматі мовної гри. Для батьків та педагогів. Біг як здоровий спосіб життя [Текст] // Коло. - 2012. - №16, 19 квіт. - С. 15. Про користь бігу підтюпцем та звичайного бігу. Поради, як правильно почати бігати, не нашкодивши здоров’ю. Для широкого кола читачів. Як можна бігати? [Текст] // Розкажіть онуку. - 2015. - № 2 (лютий). - С. 23. Цікаві факти про біг, корисні поради юним бігунчикам, вірші про біг, найшвидші тварини світу. Батькам та педагогам. Остапенко, Олександр. Розвиток швидкості й витривалості в молодших школярів завдяки біговим вправам / О. Остапенко // Початкова школа. - 2013. - № 6. - С. 53-55. Добірка рухливих ігор та фізичних вправ. Містить наочні схеми та практичні поради. На допомогу вихователю та вчителю фізичної культури. Кілька статей про видатних земляків-бігунів, які надихатимуть вас на заняття спортом та підтримку тіла «у формі». Дубина, Олег. У Полтаві рекордсмен-марафонець, який долає 5 тисяч кілометрів за 50 днів, розповів про секрети здоров'я / О. Дубина // Коло. - 2013. - № 11, 14 берез. - С. 18. Матвієнко, Ольга. 76-річна Анастасія Дойнікова ходить у високі гори та бігає марафони / О. Матвієнко // Коло. - 2016. - № 26, 30 черв.-6 лип. - С. 10. Цирульник, Тетяна. Полтавський трудовий мігрант став спортивною знаменитістю в Англії : Денис Олефір / Т. Цирульник // Коло. - 2013. - № 24, 13 черв. - С. 18.

Яблуко – один із найбільш поширених та доступних фруктів. Щорічно в різних куточках землі вирощують мільйони тонн плодів, які йдуть не тільки в їжу й на виготовлення соків, а і для виробництва ліків та навіть косметики. Яблуко є одним з перших плодів, які людина почала споживати в їжу. Тому за тисячолітню історію вирощування назбиралося чимало цікавих фактів про нього. Оскільки яблуко відоме людині з доісторичних часів, його образ закріпився в багатьох культурах. Приміром, у геральдиці яблуневе дерево уособлює братерство, досконалість, красу, достаток, а також родючість, молодість і пізнання. Золота яблуня переважно символізує процвітання. Яблука ж найчастіше зображують за допомогою червоного, жовтого, зеленого, рідше – срібного кольорів. Фрукт згадується у безлічі міфів та релігій. Форму яблука в Біблії приймає плід дерева пізнання добра і зла. У грецькій міфології фігурує «яблуко розбрату», що стало причиною Троянської війни. На золоті молодильні яблука, які росли в саду сестер Гесперид, «полював» Геракл під час здійснення дванадцятого подвигу. Англійська назва яблука «apple» походить від імені Аполлона, оскільки в Древній Греції яблуня вважалася священним деревом цього бога. На Близькому Сході існує легенда про сорок яблук: якщо загадати бажання, а потім з’їсти сорок плодів поспіль, попередньо подувши на кожен, – бажання неодмінно збудеться. Але якщо зупинишся на тридцять дев’ятому – чари розсіються, чекай біди. У древніх ірландців і шотландців були поширені «яблучні» гадання. Юнаки й дівчата кидали через плече на землю яблучну шкірку, а потім намагалися за її формою визначити першу літеру імені майбутньої дружини або чоловіка. У міфології скандинавів яблука вважалися їжею богів, а хранителькою чарівних яблук безсмертя була богиня весни Ідун. У кельтів яблуко символізувало знання й мудрість, а на міфічному острові Авалон нібито росли яблуні, плоди яких дарували щастя й вічне життя. Слов’яни вважали яблуко символом щасливого шлюбу і продовження роду, а також родючості та краси. Саме з яблуками пов’язано багато весільних традицій древніх слов’ян: ними обмінювалися у знак симпатії; їх використовували як запрошення на весілля та декор у весільних обрядах; дарували молодятам, бажаючи здорового потомства. З яблуком пов’язані й інші обряди наших предків. Для них цей плід був також символом здоров’я і благополуччя. Під час новорічних свят яблуком «заряджали» воду для вмивання. Вважалося, що навіть потримавшись за дерево або доторкнувшись до яблука, станеш здоровішим. Яблука дарували не тільки молодятам, а й при народженні дітей, на новосілля та навіть використовували їх як ліки від безпліддя. Радимо почитати Винничук, Юрій. Балакуче яблуко та інші історії [Текст] / Ю. Винничук; іл. Ю. Пилипчатіної. - Харків : Фоліо, 2016. - 24 с. : іл. Дерманський, Сашко. Царство Яблукарство [Текст] / С. Дерманський; мал. А. Василенка. - 3-тє вид. - Вінниця : Теза, 2017. - 188 с. : іл. - (Пригодницька бібліотека). Куценко, Оксана. Печені яблука [Текст] : оповідання / О. Куценко; худож. О. Кваша. - Київ : Фонтан казок, 2015. - 23 с. : іл. - (Добрі казки). Сутєєв, Віктор Григорович. Мішок яблук [Текст] / В. Г. Сутєєв; пер. укр. А. Л. Качана. - Київ : Національний книжковий проект, 2010. - 64 с. : іл. - (Казки-хіт). Чорней, Валерія. Яблуко в тайстрі [Текст] : роман-феєрія / В. Чорней. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. - 424 с. Вернидуб, Іванна. Королева саду [Текст] / І. Вернидуб // Джміль. - 2016. - № 3. - С. 5. Загубинога, Оксана. Таємниці яблука, символа пізнання [Текст] : рослини . Ч. 2 / О. Загубинога // Колосок. - 2020. - № 11. Мазур, Петро. Старовинні сорти яблуні [Текст] : садівництво / П. Мазур // Паросток. - 2020. - № 1. - С. 25-31. Соболь, Валерій. Це звичайне незвичайне яблуко [Текст] / В. Соболь // Колосок. - 2011. - № 6. - С. 22-28.

Кожен із нас зобов’язаний своїм існуванням екосистемам, які підтримують життя на нашій планеті. Чим вони здоровіші, тим здоровіша планета й люди. Відновлення пошкоджених екосистем допоможе уникнути загибелі людства. Війни, знищення лісів, браконьєрство, впровадження інтенсивних методів у сільському господарстві й тваринництві, забруднення довкілля прискорюють руйнування планети. Природа страждає, а разом із нею – люди. Прямо зараз Матінка-Земля закликає нас до дії! Майбутнє нашої планети починається просто тут… з тебе. Не знаєш, з чого почати? Приходь у бібліотеку і читай книги, які дадуть відповіді на всі твої питання в царині охорони природи. Сьогодні пропонуємо для ознайомлення дві такі книги, які бібліотека отримала за Програмою поповнення бібліотечних фондів від УІК. «Справжні монстри. Загроза для планети» Авторка: Марі Ґ. Роде Батьки кажуть тобі, що монстрів не існує? Дарма. Існують, ще й які моторошні. Ба більше, вони не ховаються під ліжком чи у шафі, а вільно розгулюють планетою. Ці почвари літають у нас над головою, ховаються на дні морському і навіть під нашими ногами. Вони здіймають буревії, висушують озера й винищують звірів. Ти зустрічаєш їх день у день на кожному кроці. Просто, скоріше за все, не помічаєш і не підозрюєш про загрозу, яку вони несуть всьому живому на нашій планеті. Це й не дивно, адже більшість дорослих «підгодовує» їх, неначе вони не монстри, а домашні улюбленці. Але тобі під силу здолати чудовиськ, які руйнують нашу оселю. Стань маленьким активістом та допоможи перемогти капосних істот! Звісно, щоб розгромити ворога, потрібно вивчити його зовнішність і характер, дізнатися про звички й слабкі сторони. Досьє на найнебезпечніших монстрів шукай в книзі іспанської дизайнерки Марі Ґ. Роде «Справжні монстри. Загроза для планети». Тут ти знайдеш шпаргалку, завдяки якій можеш в будь-який час довідатися, як подолати того чи того монстра. В описі кожного з них подано картку монстра – вона повідомить тобі наукову назву монстра та рік його відкриття й актуальний рівень небезпеки, вкаже на середовище існування і дії, що знесилюють та зміцнюють монстра. Після прочитання книги, зазирни у зведений каталог карток і порівняй загрозу для планети від різних монстрів. На сторінках видання тобі траплятимуться складні й незрозумілі слова – не лякайся, тлумачення їх ти знайдеш у словничку наприкінці книги. «Я можу врятувати планету» Авторка: Лолл Кірбі * Ілюстраторка: Аделіна Ліріус Думаєш, що не в силах відвернути глобальну катастрофу на нашій планеті? Помиляєшся. І це тобі доведуть 12 дітей-екоактивістів з різних куточків світу, які розповідають на сторінках книги про власні маленькі кроки до порятунку планети. Знайомся, це Фелікс із Німеччини. Коли йому було дев’ять років, він започаткував ініціативу «Саджай заради планети», і вже за кілька років у майже ста країнах було висаджено понад мільйон дерев. А одинадцятирічний Вінсент із Франції зібрав гроші для створення громадського саду в рідному селищі, адже довідався, що великі фермерські господарства негативно впливають на довкілля. Дев’ятирічна Юніта з Кенії після мандрівки до старого лісу дізналася про важливість запилення. Відтак дівчинка сама виростила неподалік свого дому сад, що приваблював бджіл та інших комах, які розносять пилок. Це лише три історії з книги. Як бачиш, для порятунку планети можна зробити щось глобальне, хоча для цього ти маєш бути досить активним та кмітливим. А можна зробити й якийсь маленький крок, проте самостійний, і він теж допоможе поліпшити стан довкілля. Наприкінці книги вміщено десять порад, дотримуючись яких кожен з нас допомагає рятувати планету. Головне, почати діти вже зараз! А якщо ти відчуваєш, що готовий до більш серйозних вчинків, проте не знаєш, з чого почати – зверни увагу на запропоновані способи зробити так, щоб тебе почули по всій Україні. Роде, Марі Г. Справжні монстри: загроза для планети [Текст] / М. Г. Роде ; пер. з ісп. А. Марховської. - Київ : Каламар, 2020. - 54 с. : іл. Кірбі, Лолл. Я можу врятувати планету [Текст] / Л. Кірбі ; передм. А.Тейлор; пер. з англ. Д. О. Іванова; іл. А. Ліріус. - Харків : Ранок, 2021. - 31 с. : іл. - (Розумне споживання). Сподіваємося, ці книги допоможуть тобі зрозуміти, як зменшити негативний вплив людини на природу. А також надихнуть на добрі справи з порятунку планети.

Ініціатором заснування свята у 1991 році став мексиканський художник Альфредо Гуаті Рохо. Митець все своє життя присвятив живопису в техніці акварелі та її популяризації у світі. Акварель в перекладі з французької означає «водяниста». Назва вказує на вигляд фарб, що застосовуються у цій техніці. У складі акварелей міститься пігмент, гуміарабік (тверда прозора смола з висохлого соку акацій), різні додатки (гліцерин, мед, консерванти). Використання цих фарб на білому зволоженому папері дозволяє досягти ефекту легкості зображення, плавності переходів. Знаковою подією в історії акварельного живопису стає винайдення в Китаї у 2 столітті паперу. Тогочасні художники одразу ж почали використовувати його як основу для своїх картин. Втім аквареллю писали і по шовку, і по дереву. В Європі фарби з’явилися в 13 столітті. А за три сотні років акварель стала такою ж популярною, як і олійні фарби. Акварельні фарби дуже полюбляв Альбрехт Дюрер – видатний німецький художник епохи Відродження. З-під його пензлика виходили справжні шедеври. У 1804 році у Великобританії було засновано Товариство акварелістів. Найвідоміший англійський художник, який малював картини в цій техніці, – пейзажист Вільям Тернер . В Україні акварель застосовували для розфарбовування «перспективних видів», гравюр, панорамно-топографічних краєвидів. Наприкінці 18 – на початку 19 століття поширюються пейзажі із зображенням старовини, залишків романтичних руїн. Особливе зацікавлення викликали нові південні міста, а також Київ з його численними пам’ятками історії й культури. Чудові акварельні пейзажі України писали Василь Тропінін, Олександр Кунавін, Федір Солнцев . Протягом усього свого мистецького життя до акварелі звертався Тарас Шевченко . Для створення ескізів та ілюстрацій до акварелі звертався Георгій Нарбут , поєднуючи її з тушшю (ілюстрації до «Єгорія Хороброго», казок Андерсена). Широким діапазоном засобів і прийомів акварельного живопису володіла Олена Кульчицька , працюючи над жанровими композиціями, пейзажами, портретами, в яких правдиво відобразила життя селян. Наукову цінність мали акварелі художниці, де відтворено понад 200 пам’яток давньої архітектури Західної України. Митці Полтавщини також часто звертаються до акварелі. Унікальним майстром цієї техніки є миргородський художник Анатолій Кривобоченко . Його авторські техніки допомогли розкрити раніше не відомі властивості акварелі. Полотна художника соковиті, вишукані, яскраві. В доробку митця – пейзажі, натюрморти, портрети. Неймовірні акварелі виходять з-під пера сучасних полтавських живописців: Тетяни Карпеченкової, Марини Рожнятовської, Лариси Лукаш, Олени Пушкарьової, Олексія Соболевського . Більше інформації про наших земляків-акварелістів шукайте тут: Анатолій Миколайович Кривобоченко (із циклу "Особистості Полтавщини") [Електронний ресурс] : краєзнавчі замальовки в рамках краєзнавчо-туристичного проекту "GPS-навігатор" / уклад. Ю. О. Христова ; текст. ред. Л. І. Митрофанова ; комп. верстка І. О. Симоненко ; відпов. за вип. Л. І. Митрофанова. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://old.odb.poltava.ua/index.php/metod-portfel/56-nashi-vidannya-2020-r/2385-anatolij-mikolajovich-krivobochenko Віценя, Лідія. Маленьке свято на щодень [Текст] / Л. Віценя // Зоря Полтавщини. - 2019. - № 97, 20 груд. - С. 13. Гуржій, Вікторія. Акварель як життя [Текст] / В. Гуржій // Вечірня Полтава. - 2021. - № 25, 23 черв. - С. 14. Кошова, Віра. З Україною в серці [Текст] : повернення художників Кричевських / В. Кошова // Зоря Полтавщини. - 2021. - № 81, 16 лист. - С. 5. Кравченко, Оксана. Полтавські дороги на акварелях [Текст] / О. Кравченко // Край. - 2016. - № 146. - С. 6-7. Ода полтавській акварелі [Текст] // Край. - 2013. - № 115. - С. 5. Перша виставка майстрині [Текст] // Край. - 2016. - № 147. - С. 5. Ярошенко, Ганна. "Малюю картину, поки пахнуть квіти" [Текст] / Г. Ярошенко // Вечірня Полтава. - 2017. - № 48, 29 лист. - С. 14. Ярошенко, Ганна. "Якби в мене не було характеру, мабуть, не було б і мого живопису" [Текст] / Г. Ярошенко, І. Сердюченко // Вечірня Полтава. - 2014. - № 21, 21 трав. - С. 24.

Нерозбірливий і акуратний, дрібний та великий, красивий і недбалий... Яким тільки не буває почерк. І в кожного з нас він унікальний. Він починає формуватися у віці 8-10 років й може змінюватися протягом усього життя. Вчені давно встановили, що існує певний зв'язок між почерком людини та її характером. Під час письма рукою керує мозок, а тому цей процес відображає психічні процеси, що протікають у ньому. Тож якщо хочеш намалювати психологічний портрет людини – проаналізуй її почерк. Для графологічного аналізу потрібний текст, написаний від руки на чистому аркуші паперу. Щонайменше чотири рядки з підписом. Писати краще грифельним олівцем – так легше оцінювати натиск. Зауваж, для аналізу підійде не кожен рукописний текст. Наприклад, вітання у листівці – не найкращий варіант, оскільки людина, як правило, докладає деяких зусиль, щоб зробити його красивим. Текст має бути написаний, коли людина спокійна і нікуди не поспішає. Аналізують рукописний текст зазвичай за п’ятьма пунктами: 1. Натиск Сильний: характерний для впевнених у собі, енергійних, оптимістичних і працьовитих людей. Легкий: часто буває у вкрай чутливих і романтичних натур. Це мрійники, сконцентровані насамперед своєму внутрішньому світі. Відповідальні, але неквапливі, роблять все акуратно, намагаючись не допускати помилок. Найчастіше такий натиск є ознакою слабовільності. 2. Нахил Невеликий нахил вліво найчастіше зустрічається в індивідуалістів із критичним складом розуму. Власні інтереси вони завжди ставлять вище за групові. Власники сильного нахилу вліво самодостатні й незалежні, завжди мають власний погляд на будь-яку проблему. Невеликий нахил вправо – найпоширеніший. Властивий людям спокійним та врівноваженим. Вони завжди відкриті до спілкування, але й не проти іноді побути наодинці із собою. Схильні до змін настрою. Сильний нахил вправо свідчить про цілеспрямованість та наполегливість. Такі люди, як правило, максималісти і прагнуть бути першими у всьому. Часто закохуються та дуже ревниві. Якщо почерк вертикальний , це свідчить про внутрішню гармонію, баланс раціональності та емоційності. Люди з таким почерком ретельно аналізують ситуацію і лише після цього ухвалюють рішення. Найголовніша риса характеру – впертість. Важливо зауважити, що нахил почерку може залежати від настрою в конкретний момент, оскільки відображає душевний стан людини. Чим сильніші емоції – тим більший нахил. 3. Розмір почерку. Власники великого почерку (більше 3 мм) – відкриті, емоційні та легко знаходять спільну мову з оточуючими. За вдачею вони лідери й душа будь-якої компанії. Можуть будь-кого переконати у своїй правоті. Дрібний почерк (менше 3 мм) у людей стриманих, розважливих, потайливих і замкнених. Їм можна довіряти відповідальну роботу, оскільки вони вміють повністю концентруватися на справі. Широкий почерк – широка душа! Так пишуть люди творчі й талановиті. Вузькі літери – ознака раціональності та ощадливості. 4. Обриси Округлі літери вказують на доброту та чуйність, а також здатність йти на компроміси. На таку людину можна покластися, вона завжди підтримає у скрутну хвилину. А ось «гострі» й кутасті літери – ознака егоїзму. Така людина прагне до незалежності й не любить повчань. 5. Розташування рядків У натур оптимістичних рядок спрямований вгору , в песимістів навпаки – опускається . Прямі рядки характерні для людей спокійних, розважливих і врівноважених. Букви «скачуть» в рядку – людині властива часта зміна настрою або непостійність. Графологія вважається псевдонаукою, тому що немає достатньо доказів, наскільки точно вона визначає психофізичні особливості. Та ви все ж можете спробувати «розгадати» істинну суть людини – в будь-якому випадку це буде цікаво! Радимо почитати: Дмитренко, Анатолій Костянтинович. Основи почеркознавства [Текст] / А. К. Дмитренко, Л. П. Захаріяш. - Київ : Видавець М. Дмитренко, 2004. - 62 с. : іл. Розкаже про вдачу [Текст] : тест від Шерлока Холмса : [визначення характеру людини за почерком] // Барвінок. - 2018. - № 9. - 4-а с. обкл.

25 квітня 1953 року в журналі «Nature» вчені Джеймс Уотсон і Френсіс Крік спільно з Морісом Уїлкинсом і Розалінд Франклін опублікували результати дослідження структури молекули ДНК. Рівно 50 років потому було оголошено, що проект з розшифрування геному людини близький до фіналу. І хоч наразі триває робота над додатковим аналізом деяких його ділянок, основна частина проекту є завершена. Тема ДНК стала особливо ​​популярна в останні кілька десятиліть. Генетичні тести використовують для встановлення батьківства, діагностування генетичних порушень та мутацій, які можуть передатися нащадкам, а також для визначення схильності людини до певної хвороби. Саме тому розшифрування ДНК і наше розуміння її структури та функцій цілком може вважатися найзначнішим відкриттям 20-го століття. Пропонуємо вісім цікавих фактів про ДНК, яких ви могли не знати: 1. У більшості людей є частинка ДНК неандертальців. Коли наші предки мігрували з Африки в Євразію, вони зіткнулися із неандертальцями. Внаслідок схрещування невелика кількість ДНК неандертальця потрапила в сучасний людський генофонд. За висновками вчених, більшість європейців і азіатів мають приблизно 2-4% ДНК неандертальців. Корінні африканці на південь від Сахари не мають або мають дуже мало ДНК неандертальців, бо їх предки не мігрували через Євразію. 2. ДНК людини на 98,7% збігається з ДНК з шимпанзе й бонобо. Ми також поділяємо 95% своєї ДНК із собакою, 85% – з мишею, 40% – з плодовою мухою, 41% – з бананом, 35% – з нарцисом. А найближчими безхребетними родичами людини є дощові черв’яки. 3. Всі чули про встановлення батьківства чи пошуки злочинця за допомогою аналізу ДНК. А чи знали ви, що тестування ДНК також використовують для ідентифікації рибної ікри? Це робиться для того, аби виявити, що ікра не належить вимираючим видам риби й була добута легальним шляхом. 4. Якщо всю ДНК людини витягнути в одну нитку, вона б досягла Сонця і повернулася назад до Землі понад шістсот разів. 5. П’явкоподібні коловертки – мікроскопічні створіння, їхній вид існує більше 80 мільйонів років, і досі науковцям не вдалося виявити жодної особини чоловічої статі. Але вони з’ясували, що для розмноження коловертки «крадуть» ДНК інших тварин. 6. Чіткі інструкції організму людини дають приблизно 5% ДНК, а решта генома отримала назву джанк-ДНК або «сміттєва» ДНК. Тривалий час вважалося, що ця частка ні за що не відповідає, проте сучасні дослідження показали її важливу роль у регуляторних механізмах організму. Джанк-ДНК відповідає за правильне функціонування кодуючих генів, збої в роботі яких можуть викликати різноманітні захворювання – від раку до хвороби Крона. Крім того, від «сміттєвих» ділянок ДНК залежить правильний розвиток ембріона. 7. На Міжнародній космічній станції зберігається мікрочіп, так званий «диск безсмертя» – на випадок всесвітньої катастрофи. Він містить оцифровануДНК обраних людей, як-от: фізик Стівен Гокінґ, комік і ведучий Стівен Колберт, модель журналу «Playboy» Джо Гарсія, гейм-дизайнер Річард Герріот, автори фентезі Трейсі та Лора Хікман, професійний рестлер Метт Морган і спортсмен Ленс Армстронг. Диск також зберігає копію дитячої книги «Джордж і таємний ключ до Всесвіту», написаної Стівеном Гокінґом і його дочкою Люсі. 8. У найглибшій частині океану в 2013 році була похована капсула з людською кров’ю, зразками волосся і ДНК тварин, яку можна буде використати для повернення вимерлих видів у майбутньому. Ініціатором проекту був данський художник Крістіан фон Хорнслет, який розробив капсулу у вигляді футуристичної зірки. РАДИМО ПРОЧИТАТИ: Батій, Яна. Усе, що потрібно знати про анатомію людини [Текст] : від клітини - до організму в цілому / Я. Батій. - Харків : Ранок, 2011. - 111 с. : іл. - (Ілюсторована енциклопедія школяра). У цій книзі ви знайдете основні відомості про людину: походження, чому ми так не схожі одне на одного, як влаштоване наше тіло, як ми ростемо й чому старіємо, завдяки чому бачимо, чуємо, відчуваємо. Отримані знання допоможуть школярам при вивченні природознавства та біології. Гібберт, Клер. Дитяча енциклопедія тіла людини [Текст] / К. Гібберт; пер. з англ. Я. Г. Головченко. - Харків : Віват, 2020. - 128 с. : іл. - (Енциклопедії). Енциклопедія відкриє найцікавіші таємниці людського тіла – від найдрібніших елементів клітини до тканин і систем органів. Діти дізнаються безліч захопливих наукових фактів про те, як працює мозок, що таке гени і ДНК, з чого складається людське тіло й чому воно так злагоджено працює. Це справжній гід з анатомії та фізіології, що допоможе розширити кругозір юних розумників й урізноманітнити їхні знання. Гокінг, Люсі. Джордж і незламний код [Текст] / Л. Гокінг, С. Гокінг; пер. з англ. Г. Лелів; іл. Г. Парсонз. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. - 319 с. : іл. Долаючи земні й космічні небезпеки разом із героями книжки, ви довідаєтеся чимало цікавого. Чи завжди панує ніч на темному боці Місяця? Як влаштований комп’ютер і чи є завдання, які йому не під силу? Скільки бітів інформації міститься в людській ДНК? Звідки на Землі взялося стільки біологічних видів? Яка ймовірність того, що нас колись замінить нова форма життя? Сперроу, Джайлс. Дитяча енциклопедія науки [Текст] / Дж. Сперроу; пер. з англ. С. А. Орлової. - Харків : Віват, 2020. - 128 с. : іл. - (Енциклопедії). Енциклопедія відкриє дітям найцікавіші таємниці майже всіх галузей науки. Читачі дізнаються, з чого складається атом, коли народився Всесвіт, завдяки чому «працюють» розумні матеріали, як влаштований організм людини та ще безліч дивовиж, що оточують нас щодня. Із цією книжкою навчання перетвориться на справжнє задоволення, під час якого діти не лише ознайомляться з найважливішими досягненнями науки, а й розвиватимуть увагу, пам’ять і критичне мислення. Штефан, Аліна. Літо довжиною в ДНК [Текст] / А. Штефан; іл. А. Іваненко. - Харків : Ранок, 2018. - 175 с. : іл., фотогр. Повість ознайомить підлітків із історією розвитку біотехнологій. Книга містить цікавий текст та доступний для розуміння ілюстративний матеріал і може стати чудовим доповненням до шкільної програми з біології. Виділені в тексті слова мають відповідники мовою світової науки. Школярі можуть гуглити ці значення або звертатися до джерел, рекомендованих авторкою на початку книги.