З чим у вас асоціюється слово «робот»? Напевно, в уяві більшості виникне образ людиноподібної механічної істоти зі штучним інтелектом – так зазвичай зображають роботів письменники-фантасти. Та насправді цього терміну навіть не існувало до 1920 року. Саме тоді роботи, до яких ми звикли, вперше з’явилися у п’єсі під назвою «Р.У.Р.» (скорочено від «Росумські універсальні роботи») чеського автора Карела Чапека.
Вражаюче, але перші механічні істоти виникли ще за часів Древньої Греції. Саме греки поклали в основу створення роботів математичні методи. Прообрази роботів знаходимо у міфах: бронзовий воїн Талос; механічні слуги зі щирого золота бога Зевса; військо, що виросло із зубів дракона. Навіть моторошне творіння Франкенштейна з твору Мері Шеллі також має ознаки робота.
У середньовіччі робототехніка продовжила активно розвиватися. Європейські годинникарі створювали механізми у вигляді людей, тварин янголів і влаштовували цілі вистави.
Одним із найвідоміших винаходів того часу є механічний лев Леонардо да Вінчі. Роботична тварина ступала кілька кроків і відчиняла дверцята у своєму боці. Наприкінці 15 ст. при дворі Людовика Сфорца винахідник представив ще більш вражаюче творіння – закутого в лати лицаря, який міг рухатися, сідати і навіть відкривати рот. Це був перший робот в історії, створений за подобою людини.
Прославився в галузі робототехніки й французький інженер Жак де Вокансон. Як і його попередник, він створив два особливих винаходи, що викликали фурор у середньовічному суспільстві. Ще б пак! Його механічна качка могла плавати, вимахувати крилами, крякати, клювати зерно і навіть випорожнюватися. А роботичний флейтист, заввишки з людину, виконував 12 мелодій при цьому ворушачи губами й пальцями.
У 18 ст. швейцарський годинникар П’єр Жаке-Дро створив дійсно корисну механічну істоту – писаря, розміром із п’ятирічного хлопчика. Він сидів за столом, умочав гусяче перо в чорнило й відтворював на папері цілі речення. Та найдивовижніше, що робот стежив очима за рухом пера – ніби усвідомлював, що саме він пише. Лялька була настільки реалістичною, що майстра часто звинувачували в чаклунстві.
Значний внесок у розвиток робототехніки зробив геніальний винахідник Нікола Тесла. Наприкінці 19 ст. він сконструював та побудував перший у світі човен на дистанційному керуванні. Люди, які бачили це диво техніки, вважали Теслу чарівником. Більш скептичні глядачі були переконані, що човном керує захована всередині маленька мавпочка.
Згодом винахідник створив проект ще одного радіокерованого обладнання. Та цього разу воно не плавало, а здіймалося в повітря. Літальний апарат можна було використати як у мирних цілях, так і для ведення війни. По суті, це був перший «безпілотник». Щоправда, далі креслення на папері проект Тесли так і просунувся.
А ось 20 ст. починається справді бурхливий розвиток робототехніки. Механічні істоти з’являються одна за одною у США, Великобританії, Німеччині, Південній Кореї та Японії. З винайденням штучного інтелекту механічні роботи поступилися місцем новому поколінню. «Розумні» автомати допомагають людям в освоєнні космосу. Невтомні андроїди стають на заміну людей у багатьох галузях, а співіснування з роботами давно вийшло за межі фантастики.
Друзі, ми ознайомили вас із дещицею вражаючої історії роботів. Насправді, вона сповнена безлічі дивовижних фактів. Хочете дізнатися про роботів більше цікавої інформації? Тоді читайте книгу Юліти Ран «Історія роботів», яку бібліотека отримала за Програмою поповнення бібліотечних фондів від Українського інституту книги. Видання призначене для дітей молодшого та середнього шкільного віку, проте на його сторінках дорослих також чекає безліч відкриттів.
Ран, Юліта. Історія роботів [Текст] / Ю. Ран; худож. О. Гордієнко. – Харків : Ранок, 2019. – 32 с. : іл.
Цікавого читання!