25 квітня 1953 року в журналі «Nature» вчені Джеймс Уотсон і Френсіс Крік спільно з Морісом Уїлкинсом і Розалінд Франклін опублікували результати дослідження структури молекули ДНК. Рівно 50 років потому було оголошено, що проект з розшифрування геному людини близький до фіналу. І хоч наразі триває робота над додатковим аналізом деяких його ділянок, основна частина проекту є завершена.
Тема ДНК стала особливо популярна в останні кілька десятиліть. Генетичні тести використовують для встановлення батьківства, діагностування генетичних порушень та мутацій, які можуть передатися нащадкам, а також для визначення схильності людини до певної хвороби. Саме тому розшифрування ДНК і наше розуміння її структури та функцій цілком може вважатися найзначнішим відкриттям 20-го століття.
Пропонуємо вісім цікавих фактів про ДНК, яких ви могли не знати:
1. У більшості людей є частинка ДНК неандертальців. Коли наші предки мігрували з Африки в Євразію, вони зіткнулися із неандертальцями. Внаслідок схрещування невелика кількість ДНК неандертальця потрапила в сучасний людський генофонд. За висновками вчених, більшість європейців і азіатів мають приблизно 2-4% ДНК неандертальців. Корінні африканці на південь від Сахари не мають або мають дуже мало ДНК неандертальців, бо їх предки не мігрували через Євразію.
2. ДНК людини на 98,7% збігається з ДНК з шимпанзе й бонобо. Ми також поділяємо 95% своєї ДНК із собакою, 85% – з мишею, 40% – з плодовою мухою, 41% – з бананом, 35% – з нарцисом. А найближчими безхребетними родичами людини є дощові черв’яки.
3. Всі чули про встановлення батьківства чи пошуки злочинця за допомогою аналізу ДНК. А чи знали ви, що тестування ДНК також використовують для ідентифікації рибної ікри? Це робиться для того, аби виявити, що ікра не належить вимираючим видам риби й була добута легальним шляхом.
4. Якщо всю ДНК людини витягнути в одну нитку, вона б досягла Сонця і повернулася назад до Землі понад шістсот разів.
5. П’явкоподібні коловертки – мікроскопічні створіння, їхній вид існує більше 80 мільйонів років, і досі науковцям не вдалося виявити жодної особини чоловічої статі. Але вони з’ясували, що для розмноження коловертки «крадуть» ДНК інших тварин.
6. Чіткі інструкції організму людини дають приблизно 5% ДНК, а решта генома отримала назву джанк-ДНК або «сміттєва» ДНК. Тривалий час вважалося, що ця частка ні за що не відповідає, проте сучасні дослідження показали її важливу роль у регуляторних механізмах організму. Джанк-ДНК відповідає за правильне функціонування кодуючих генів, збої в роботі яких можуть викликати різноманітні захворювання – від раку до хвороби Крона. Крім того, від «сміттєвих» ділянок ДНК залежить правильний розвиток ембріона.
7. На Міжнародній космічній станції зберігається мікрочіп, так званий «диск безсмертя» – на випадок всесвітньої катастрофи. Він містить оцифровануДНК обраних людей, як-от: фізик Стівен Гокінґ, комік і ведучий Стівен Колберт, модель журналу «Playboy» Джо Гарсія, гейм-дизайнер Річард Герріот, автори фентезі Трейсі та Лора Хікман, професійний рестлер Метт Морган і спортсмен Ленс Армстронг. Диск також зберігає копію дитячої книги «Джордж і таємний ключ до Всесвіту», написаної Стівеном Гокінґом і його дочкою Люсі.
8. У найглибшій частині океану в 2013 році була похована капсула з людською кров’ю, зразками волосся і ДНК тварин, яку можна буде використати для повернення вимерлих видів у майбутньому. Ініціатором проекту був данський художник Крістіан фон Хорнслет, який розробив капсулу у вигляді футуристичної зірки.
РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Батій, Яна. Усе, що потрібно знати про анатомію людини [Текст] : від клітини - до організму в цілому / Я. Батій. - Харків : Ранок, 2011. - 111 с. : іл. - (Ілюсторована енциклопедія школяра).
У цій книзі ви знайдете основні відомості про людину: походження, чому ми так не схожі одне на одного, як влаштоване наше тіло, як ми ростемо й чому старіємо, завдяки чому бачимо, чуємо, відчуваємо. Отримані знання допоможуть школярам при вивченні природознавства та біології.
Гібберт, Клер. Дитяча енциклопедія тіла людини [Текст] / К. Гібберт; пер. з англ. Я. Г. Головченко. - Харків : Віват, 2020. - 128 с. : іл. - (Енциклопедії).
Енциклопедія відкриє найцікавіші таємниці людського тіла – від найдрібніших елементів клітини до тканин і систем органів. Діти дізнаються безліч захопливих наукових фактів про те, як працює мозок, що таке гени і ДНК, з чого складається людське тіло й чому воно так злагоджено працює. Це справжній гід з анатомії та фізіології, що допоможе розширити кругозір юних розумників й урізноманітнити їхні знання.
Гокінг, Люсі. Джордж і незламний код [Текст] / Л. Гокінг, С. Гокінг; пер. з англ. Г. Лелів; іл. Г. Парсонз. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. - 319 с. : іл.
Долаючи земні й космічні небезпеки разом із героями книжки, ви довідаєтеся чимало цікавого. Чи завжди панує ніч на темному боці Місяця? Як влаштований комп’ютер і чи є завдання, які йому не під силу? Скільки бітів інформації міститься в людській ДНК? Звідки на Землі взялося стільки біологічних видів? Яка ймовірність того, що нас колись замінить нова форма життя?
Сперроу, Джайлс. Дитяча енциклопедія науки [Текст] / Дж. Сперроу; пер. з англ. С. А. Орлової. - Харків : Віват, 2020. - 128 с. : іл. - (Енциклопедії).
Енциклопедія відкриє дітям найцікавіші таємниці майже всіх галузей науки. Читачі дізнаються, з чого складається атом, коли народився Всесвіт, завдяки чому «працюють» розумні матеріали, як влаштований організм людини та ще безліч дивовиж, що оточують нас щодня. Із цією книжкою навчання перетвориться на справжнє задоволення, під час якого діти не лише ознайомляться з найважливішими досягненнями науки, а й розвиватимуть увагу, пам’ять і критичне мислення.
Штефан, Аліна. Літо довжиною в ДНК [Текст] / А. Штефан; іл. А. Іваненко. - Харків : Ранок, 2018. - 175 с. : іл., фотогр.
Повість ознайомить підлітків із історією розвитку біотехнологій. Книга містить цікавий текст та доступний для розуміння ілюстративний матеріал і може стати чудовим доповненням до шкільної програми з біології. Виділені в тексті слова мають відповідники мовою світової науки. Школярі можуть гуглити ці значення або звертатися до джерел, рекомендованих авторкою на початку книги.