7 грудня – День української хустки

Три роки тому в Україні з’явилося нове свято. Поки що дата має неофіційний характер, але вже встигла полюбитися багатьом жінкам з різних куточків світу. У перший же рік вони долучилися до яскравого й колоритного флешмобу «Зроби фото з хусткою», який був проведений в соцмережах.

Зараз українська хустка є скоріше модним і стильним аксесуаром. Але наші предки вважали її сакральним предметом – символом любові й вірності, прощання та скорботи. Це невід’ємна частина української культурної спадщини. Споконвіку хустка була не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а справжньою реліквією, що передавалася з покоління в покоління.

Хустка супроводжувала наших пращурів усе життя. Її використовували під час народження і на хрестинах. Проводжаючи синів у військо, матері обов’язково перев’язували їх хустками – аби вберегти від нещасть. Хворе немовлятко матуся заповивала у свою хустку. А якщо вважала, що дитя зурочили – витирала його лице виворітним боком спідниці або ношеної хустини. Вважалося, що хусткою можна втамувати головний біль. Для цього нею треба міцно зав’язати чоло.

На знак згоди стати до шлюбу дівчина дарувала хустку парубку і старостам. На весіллі й донині збереглася традиція тричі покривати цим головним убором наречену, що означає її перехід у статус заміжньої жінки.

За хусткою можна було багато дізнатися про її господиню: дівчина вона чи заміжня жінка; ходить вона у веселощах чи горі; зібралась до роботи чи на свято. У святковій хустині українка йшла до церкви, а в буденній – поралась по господарству.

Молодиці переважно носили хустини світлих кольорів. А на жінках старшого віку можна було побачити лише темні. Вдови завжди одягали хустки чорного кольору. Крім того, хустки мали різний розмір. Маленькі – для повсякденного гардеробу, їх жінки пов’язували лише на голову. А ось великі хустини ще й обв’язували навколо грудей, щоб було тепліше в холодну пору року.

Вишивали хустки шовковими нитками. Найчастіше червоного, синього, зеленого та жовтого кольорів. Орнамент був здебільшого геометричний. Хустки з квітковим орнаментом – квітами рожі, волошок і гвоздик – з’явились у 18 столітті. А от українські хустини з зображенням птахів можна зустріти вкрай рідко.

Як бачимо, за свою столітню історію українська хустина не втрачає актуальності. Вона досі лишається незамінним предметом нашого побуту, традицій і ритуалів. Тому сьогодні вкрай важливо відроджувати звичаї предків, популяризувати українські обряди та берегти нашу культурну спадщину.

Радимо прочитати:

Боряк, Олена Олександрівна. Україна: етнокультурна мозаїка [Текст] / О. О. Боряк; худож. оформ. О. Григір. - Київ : Либідь, 2006. - 326 с. : іл., фотогр.

Васіна, Зінаїда. Український літопис вбрання [Текст] = Ukrainian Chronicle of Clothing = Украинская летопись одежды : Наук.-худож. реконструкції: кн.-альб. Т. 2 / З. Васіна. - Київ : Мистецтво, 2006. - 448 с. : іл.

Косміна, Оксана Юліївна. Традиційне вбрання українців. Т. 1 [Текст] : Лісостеп. Степ / О. Ю. Косміна; фотохудож. В. Хмара, В. Машков, О. Іванов; Рез. англ. мовою. - Київ : Балтія Друк, 2008. - 159 с. : фотогр.

Капшученко, Юлія. Чим покривати голову: віночком чи хусткою? [Текст] / Ю. Капшученко // Культура і життя. - 2020. - № 4, 28 лют. - С. 12.

На допомогу організаторам дитячого читання:

Малютіна, О. О. Українська хустка : [сценарій] / О. О. Малютіна // Розкажіть онуку. - 2014. - № 5 (травень). - С. 67-68.

Гавриленко, К. М. Квітчаста хустка : [сценарій свята] / К. М. Гавриленко // Розкажіть онуку. - 2015. - № 7 (липень). - С. 11.

Тацоха, Г. Г. Обереги нашого роду : [сценарій свята] / Г. Г. Тацоха // Шкільна бібліотека. - 2017. - № 5. - С. 3-6.

Гетьман, Валентина. Презентація проекту "Вічний дарунок - хустина квітчаста" [Текст] : методика навчання / В. Гетьман // Початкова школа. - 2018. - № 5. - С. 34-35, 63, 4-та с. обклад.

Гордієнко, М. Г. "Фешн з присмаком традицій" [Текст] : мистецька зустріч : українські традиції / М. Г. Гордієнко // Шкільний бібліотекар. - 2019. - № 6. - С. 5-8.